Хронос

Ніхто ніколи не готовий до цього моменту. Навіть коли людина довго хворіє, звістка про смерть – завжди удар, який ніби відключає свідомість. Раптом звичний світ розколюється. У цей час найменше хочеться думати про папери, дзвінки та організацію, адже голова забита лише одним: його/її більше немає. Але, на жаль, життя вимагає дій, часто — негайних.

Ми, команда «Хронос», постараємося бути вашим тихим, компетентним провідником у найважчі години, коли ви ледве стоїте на ногах. Далі – не суха інструкція, а просто людська розмова про те, з чого почати і як не збожеволіти від організаційного тягаря.

Перші хвилини: просто зупиніться та видихніть

Найважливіше: не вимагайте від себе «триматися». Дозвольте собі відчути те, що відчуваєте. Не кидайтеся одразу шукати телефони, витирати сльози чи «бути сильним для всіх». Шоковий стан – це захисна реакція психіки, і вона справді необхідна, щоб дати вам час зібратися.

Протягом перших годин головне – фіксація факту. Якщо смерть сталася вдома, а не в лікарні чи хоспісі, порядок дій такий:

• Викликати спеціаліста з поховального бюро. Нерідко неправильний виклик, не тої інстанції, створює непотрібну кількість зайвих людей, подій та розходів. Кудись телефонувати краще, під контролем спеціаліста або його присутності.
• Прислухатись до його рекомендацій. Не панікуйте. Ці фахівці знають свою роботу. Просто виконуйте їхні прохання і намагайтеся залишатися на зв’язку з реальністю.

Зазвичай, як тільки ви зробите ці кроки, найважчий бар’єр перших хвилин буде пройдено.

Документальний «квест»: з чого почати цей бюрократичний лабіринт

Як тільки лікарі та поліція поїдуть, на руках у вас будуть первинні довідки. Це ще далеко не фінальне свідоцтво про смерть. Ось тут починається документальна частина, яка здається непідйомною, бо виснаженість вже дає про себе знати.

Потрібно отримати два головні папери, без яких похорон неможливий: лікарське свідоцтво про смерть (його видає лікарня або морг після встановлення причини смерті) та свідоцтво про смерть державного зразка (його видає РАЦС).

Що треба знати про перші документи й куди йти:

• Паспорт померлого. Його треба обов’язково взяти із собою і, на жаль, його доведеться здати в РАЦС, щоб отримати фінальне свідоцтво.
• Ваш паспорт. Документ того, хто бере на себе оформлення. Без нього ви просто не зможете представляти інтереси померлого.
• Медична картка або виписка з лікарні. Чим більше медичних документів, тим простіше лікарю встановити причину смерті й менше ймовірність, що знадобиться зайвий розтин.

Ці моменти варто делегувати одразу, якщо у вас є можливість. Якщо ні – не хвилюйтесь. Саме ці перші біганини – найскладніші.

Список близьких, кого треба повідомити: не робіть цього самі

У стані емоційного хаосу здається, що треба обдзвонити всіх і одразу. Не робіть цієї помилки. Голос буде тремтіти, слова будуть плутатися, так ви лише збільшите своє виснаження. Складіть коротенький список тих, кому саме зараз критично важливо знати (найближчі родичі, діти, батьки). Попросіть когось із близьких, хто більш-менш тримається, зробити решту дзвінків пізніше.

Це боляче, але краще мати план. Можливо, серед тих, кому ви зателефонуєте, знайдеться людина, яка зможе взяти на себе частину цього тягаря.

3 справи, які можна і варто делегувати одразу:

• Оформлення свідоцтва про смерть у РАЦС. Це вимагає часу та тверезої голови.
• Вибір одягу для покійного. Це дуже інтимний, але необхідний крок.
• Повідомлення далеких родичів, колег, знайомих, а також організація проїзду для іногородніх.

Організаційні деталі, про які забувають, коли шок минає

Коли основні моменти (документи, вибір місця на цвинтарі, домовина) вже залагоджені, з’являються деталі, про які ніхто не думає заздалегідь. Вони здаються дрібницями, але саме вони створюють гідне прощання.

• Одяг. Потрібен повний комплект – від спідньої білизни до верхнього одягу. Часто про це забувають і потім поспіхом шукають потрібний розмір.
• Місце для прощання. Чи буде це дім, спеціальна зала в морзі чи церква? Важливо вирішити, скільки часу ви хочете, щоб тіло знаходилося там для прощання.
• Транспорт. Скільки людей буде в супроводі? Чи потрібен автобус для супроводу від Одеси до передмістя? Порахуйте хоча б приблизно, щоб не було тисняви.

Всі ці логістичні питання ми продумуємо з вами до дрібниць, щоб у день похорону ви займалися тільки прощанням, а не вирішували проблему з тим, що у водія зламався мікроавтобус.

Підтримка: не соромтесь просити про допомогу

Багато людей, особливо чоловіки, вважають, що повинні бути «скелею» та тягнути все самі. Це неправильно. Емоційне вигорання настає дуже швидко.

Навіть якщо ви дуже самостійні, дозвольте іншим допомогти. Попросіть сусідку приготувати щось на поминальний обід, попросіть друга посидіти з дітьми, попросіть когось із родичів зайнятися збором фотографій для слайд-шоу, якщо плануєте.

Список близьких, кому варто повідомити особисто та попросити про допомогу:

• Брати/сестри та їхні родини (вони можуть взяти на себе фінансову чи організаційну частину).
• Дуже близький друг (щоб просто поговорити й випустити пар).
• Священник або духовний наставник (якщо ви віруючі).

Що далі: після церемонії та перша порожнеча

Коли все закінчилося: гості поїхали, квіти стоять, пам’ятник ще не замовлений, а в домі наступає тиша, яка ріже вухо. Найважчий етап – не організація, а тиша, яка настає після галасу.

Не закривайтеся. Навіть якщо вам здається, що ви повинні впоратися самі. Говоріть про людину, згадуйте смішні моменти, плачте, коли хочеться. Згадайте, що живі. Поступово повертайтеся до побутових справ – вони заземлюють. А якщо відчуваєте, що не справляєтеся – звертайтеся по допомогу. Іноді достатньо лише одного дзвінка другу, іноді – консультації фахівця.

Наша робота в «Хронос» закінчується гідним похороном, але ми завжди лишаємось на зв’язку. Якщо вам знадобиться консультація щодо документів, догляду за місцем поховання чи просто людська порада – телефонуйте. Ми – з Одеси, ми – поруч.